ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ЗАСОБАМИ АДАПТИВНОГО ВОЛЕЙБОЛУ
DOI:
https://doi.org/10.58407/visnik.253531Ключові слова:
адаптивний волейбол, адаптивний спорт, військовослужбовець, психоемоційний стан, правоохоронець, учасник бойових дій, фізкультурно-спортивна реабілітаціяАнотація
Мета статті: визначити вплив занять адаптивним волейболом на психоемоційний та функціональний стан учасників бойових дій.
Методологія. Проведення досліджень передбачало використання теоретичних, емпіричних методів і методів математичної статистики. За допомогою теоретичних методів систематизували й узагальнювали інформацію стосовно досліджуваних об’єкта та предмета, зіставляли наявні теоретичні підходи й специфіку застосування адаптивних видів спорту в межах фізкультурно-спортивної реабілітації учасників бойових дій.
У дослідженні взяли участь 42 військовослужбовці та правоохоронці, які були учасниками бойових дій та проходили реабілітацію після травмувань і пошкоджень опорно-рухового апарату. Динаміку показників психоемоційного стану визначали психодіагностичними методиками: «Самооцінка емоційного стану» та «Оцінювання нервово-емоційного напруження». Функціональні можливості учасників експерименту оцінювали за пробами Штанге; Генчі та індексом Руф’є. Методи математичної статистики застосовували для коректного опрацювання отриманих результатів.
Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в експериментальному визначенні ефективності тренувальних занять адаптивним волейболом на показники психоемоційного та функціонального стану учасників бойових дій.
Висновки. Констатовано, що важливим засобом фізкультурно-спортивної реабілітації учасників бойових дій, які отримали травму, поранення та перебувають на реабілітації; осіб з інвалідністю – є адаптивний спорт. Встановлено, що для осіб, які зазнали травмувань опорно-рухового апарату, у межах фізкультурно-спортивної реабілітації ефективно використовувати засоби адаптивного волейболу. Констатовано значне покращення показника емоційного стану (р≤0,001), який оцінили на завершальному етапі експерименту як добрий та нервово-емоційного напруження (р≤0,05). Рівень нервово-емоційного напруження в учасників експерименту упродовж проведення тренувань оцінювався як середній. Встановлено позитивні зміни функціонального стану учасників експерименту, однак результати не достовірні (р>0,05).
