ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Анотація

Актуальність теми дослідження зумовлена інтенсифікацією професійної діяльності фахівців соціально-виховної роботи інформаційними, комунікативними, емоційними перевантаженнями, виснаженням адаптивних ресурсів, які актуалізують проблему збереження їхнього фізичного та психічного здоров’я. Передумовами формування професійного вигорання можуть виступати висока відповідальність, психічні перевантаження, високі вимоги до особистості фахівця соціально-виховної роботи, постійна необхідність у саморозвитку, удосконалення своїх навичок та вмінь.
Мета статті – проаналізувати теоретичні аспекти виникнення, структури, фаз розвитку, симптомів, чинників професійного вигорання фахівців соціально-виховної роботи.
Методологією дослідження є результати наукових пошуків сутності професійного вигорання, структури, фаз розвитку та симптомів, причин та чинників його виникнення таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як В. Бойка, Н. Водоп’янової, С. Вишниченка, С. Джексона, Г. Діон, Л. Карамушки, О. Карпенко, С. Максименка, К. Маслач, Л. Рень, О. Романовської, Г. Фройденберга, Е. Хартман та ін.
Новизна дослідження. Доведено, що професійне вигорання фахівців соціальновиховної роботи – це синдром фізичного та емоційного виснаження, який включає як розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, так і втрату розуміння та співчуття до вихованців. Професійне вигорання є формою професійної деформації  особистості, що складається під впливом низки чинників (зовнішніх і внутрішніх). До зовнішніх відносять: хронічну напругу психоемоційної діяльності, дестабілізуючу організацію діяльності, підвищену відповідальність за виконувані функції й операції, несприятливу атмосферу професійної діяльності, психологічно «важкий» контингент, з яким має справу фахівець у сфері спілкування. До внутрішніх відносять: схильність до емоційної ригідності, інтенсивну інтеріоризацію (сприйняття і переживання) обставин професійної діяльності, слабку мотивацію віддачі у професійній діяльності.
Професійне вигорання включає у себе групи симптомів, які проявляються разом, але оскільки вигорання як процес у кожного протікає індивідуально, то і симптоми у всіх виражаються по-різному і мають різну комбінацію. Професійне вигорання охоплює всі сфери розвитку особистості людини. Розпочавшись у професійній діяльності, вигоряння «вражає» і саму особистість людини, заважаючи її розвитку.
Висновки. Професія фахівця соціально-виховної роботи вважається однією з найуразливіших серед соціономічних. Велике психоемоційне навантаження супроводжує професію фахівця соціально-виховної роботи – це і прояв таких професійно важливих і людяних властивостей, як емпатія, терпіння, етичне ставлення, доброзичливість, гуманізм, з одного боку, і великі енергетичні та психологічні затрати, яких вимагає вирішення складних педагогічних ситуацій та високий рівень відповідальності, з іншого. Наслідком виснаження від напруженої роботи і може стати поява професійного вигорання. Дослідники вважають, що соціально-дезадаптуючими факторами для цієї професії є низька соціальна захищеність і престиж професії, блокування активних соціальних потреб, багатофункціональна соціально-відповідальна діяльність в умовах інформаційних перевантажень, необхідність професійної міжособистісної взаємодії у ситуаціях із високим ступенем конфліктогенності. Розуміння та усвідомлення ознак, проявів синдрому професійного вигорання дозволить фахівцям соціально-виховної роботи вчасно вжити заходів для подолання негативного впливу на особистість спеціаліста. Подальших розвідок потребує питання профілактики професійного вигорання фахівців соціально-виховної роботи.