ЕСТЕТИКА ТА ЕСТЕТИЧНА ОСВІТА В РЕЦЕПЦІЇ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Анотація

У статті досліджуються міркування видатного українського митця Тараса Шевченка щодо естетики як філософської дисципліни та її викладання.

Метою праці є подальший аналіз розмислів Тараса Шевченка, присвячених естетич­ному вихованню, естетичній освіті та власне естетиці зокрема, з метою вдосконалення сучасної методики викладання цієї філософської науки.

Методологією дослідження постає поєднання загальнонаукових методів та методу психології освітньо-виховного процесу.

Наукова новизна полягає у формуванні та висловленні авторського бачення думок Тараса Шевченка відносно естетики як науки та навчальної дисципліни, а також ідей видатного митця щодо естетичного виховання, зокрема, з погляду можливості їх використання для оптимізації курсів із естетики.

Висновки. В епістолярній спадщині та в «Щоденнику» Тараса Шевченка дослідника, на жаль, переважно зустрічають негативні відгуки про естетику: сам митець пояснює появу в нього рішучого несприйняття цієї філософської науки ознайомленням із відповідними курсами, що відбулося ще за його студентських років. За Шевченком, вивчати історію витончених мистецтв та постійно милуватися творами визнаних майстрів набагато корисніше, ніж студіювати філософсько-естетичну теорію. Втім, вивчення й аналіз такого роду роздумів Тараса Шевченка для філософа-естетика буде доречним із позицій як історії української естетичної думки, так і методики викладання естетики у вищих навчальних закладах. Зокрема, врахування означених ідей сприятиме вдосконаленню естетичної освіти: зважаючи на міркування Шевченка, викладач повинен скласти правильне уявлення про ті труднощі, які можуть очікувати на нього у процесі спілкування зі студентською аудиторією, особливо з майбутньою творчою інтелігенцію, за потреби – переглянути свій спосіб викладу теоретичного матеріалу, не забуваючи про необхідність наведення прикладів-ілюстрацій, зокрема, зі сфери художньої культури. Однак при цьому все ж неприпустимо забувати про філософський характер естетики, що передбачає ствердження в межах навчальних курсів посиленого теоретичного виміру.