ПОЛІЛОГ ТЕОРІЙ СМІХУ В СУЧАСНІЙ ФІЛОСОФІЇ: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ТА МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ

Автор(и)

  • Марина Столяр Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка https://orcid.org/0000-0002-7643-3027
  • Олена Колесник Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка https://orcid.org/0000-0002-0597-6489

DOI:

https://doi.org/10.58407/visnik.232107

Ключові слова:

постмодерна філософія, полілог, філософія сміху, теорії сміху, інтерактивні методи навчання, сміхові навчальні практики

Анотація

У статті проаналізовано методологічні засади та основні методи викладання курсу «Філософія сміху». Цей курс вивчається в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка магістрантами спеціальності 033 «Філософія».
Важливе місце в статті посідає розкриття конкретних форм навчання, що допомагають магістрантам-філософам опановувати сміхові практики різних парадигм на основі постмодерного розуміння філософського дискурсу сміху.
Мета роботи: автори мають на меті розкриття семантики сучасної філософії сміху як полілогу різних теорій, в якому усі позиції, підходи та парадигми мають важливе значення і можуть пояснювати ті чи інші аспекти такого внутрішньо різноманітного та гетерогенного феномену, яким є сміх. Робиться спроба продемонструвати, що саме філософія сміху виступає тим навчальним матеріалом, на якому досить виразно являє себе постмодерна методологія, зокрема принцип інтертекстуальності.
Методологія. В статті на основі постмодерних практик інтертекстуальності та деконструкції, зокрема деконструкції класичної есенціальної філософії сміху, продемонстровано взаємодоповнення та практично рівнозначну цінність найрізноманітніших підходів до пояснення феномену сміху. Також використовуються такі загальнонаукові методи дослідження як аналіз та синтез.
Наукова новизна. В статті постмодерний метод філософування вперше розкрито на матеріалі філософії сміху з навчальною метою засвоєння студентами семантики інтер-текстуальних практик, а також конкретизації методу деконструкції. Відповідні концепти розкриваються у діалогічній формі із застосуванням інтерактивних методів навчання.
Висновки. Філософія сміху є тою цариною філософсько-культурологічного дискурсу, яка дозволяє демонструвати на матеріалі національної та особистої історії доцільність та успішність постмодерної методології, в межах якої різні парадигми сміху не заперечують, а взаємодоповнюють одна іншу; на основі якої всі методологічні підходи є цінними та конструктивними. Сукупний дискурс філософії сміху при цьому виступає не як еклектика різних поглядів і підходів, а як гармонійний полілог філософських традицій. Автори статті пропонують деякі ігрові форми та сміхові практики вивчення курсу «Філософія сміху», що сприяє творчій атмосфері семінарських занять з курсу та відповідає семантиці предмету.

Біографії авторів

Марина Столяр, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Доктор філософських наук, доцент,
завкафедри філософії та культурології,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
(Чернігів, Україна)

Олена Колесник, Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Доктор культурології,
доцент, професор кафедри філософії та культурології,
Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка
(Чернігів, Україна)

Посилання

Anons lektsії: Fenomen smіkhu ta smіkhova kul'tura: fіlosofs'ko-kul'turologіchniy diskurs. (2023) [The Phenome-non of Laughter and Laughter Culture: Philosophical and Cultural Discourse]. Retrieved from: https:// philosophy. kpi.ua/anons-lektsiyi-fenomen-smihu-ta-smihova-kultura-filosofsko-kulturologichnyj-dyskurs/ [in Ukrainian].

Monro, D. H. (1988). Theories of Humor. Writing and Reading Across the Curriculum 3rd ed. Laurence Behrens and Leonard J. Rosen, eds. Glenview, IL: Scott, Foresman and Company. Retrieved from: https:// msu.edu/~jdowell/monro. [in English].

Olin, L. (2006). Questions for a Theory of Humor. Philosophy Compass. 11(6). 338 – 350. [in English].

Propp, V. Problemy komizma i smekha. Ritual'nyy smekh v fol'klore. [Problems of comedy and laughter. Ritual laughter in folklore]. Retrieved from: https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture /propp/index.php [in Russian].

Proleev, S. V. (2008). Tam, gde smekha net. [Where there is no laughter] Δόξα/DOKSA. Zb. nauk. prats' z fіlosofії ta fіlologії. Odesa. Vip. 13. Smіkh ta seryoznіst': mnozhinnіst' vidіv ta vzaєmin. [in Russian].

Proleєv, S. (2005). Smіkh і panuvannya. [Laughter and dominance]. Δόξα/DOKSA. Zb. nauk. prats' z fіlosofії ta fіlologії. Odesa. Vip. 7. Lyudina na mezhі smіshnogo і seryoznogo. 51 – 58. [in Ukrainian].

Stolyar, M. (2020). Metafіzika smіkhu v fіlosofs'komu diskursі ХІХ st. [Metaphysics of laughter in the philosophical discourse of the 19-th century]. Oglyad knigi: All Too Human. Laughter, Humor, and Comedy in Nineteenth-Century Philosophy. Sententiae. 39:1. 202 – 215.[in Ukrainian].

Stolyar, Marina. (2018). Fіlosofіya smіkhu і gumoru v suchasnomu іstoriko-fіlosofs'komu diskursі. [Philosophy of laughter and humor in modern historical and philosophical discourse]. Oglyad knigi: Amir, L. (2014). Humor and the Good Life in Modern Philosophy: Shaftesbury, Hamann, Kierkegaard. Albany: State University of New York Press. Sententiae 37:1. 168 – 178. [in Ukrainian].

Stoliar, M., Stechenko, T. (2018). The discourse of the laughter theory in the optics of Postpositivism and Postmodernism. Gіleya: naukoviy vіsnik. Zbіrnik naukovikh prats'. Kyiv: VІP UAE. Vyp. 131. № 4. 316 – 320. [in English].

Downloads

Опубліковано

31.05.2023

Номер

Розділ

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ Й ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ