ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА ТА ЦІННОСТІ ДЕМОКРАТІЇ

Анотація

У статті проаналізовано інтелектуальний та соціальний потенціал системи вищої освіти в Україні шляхом розгляду її нормативно-правової основи у вигляді головного профільного закону.
Мета роботи полягає у критичному аналізі концептуальних засад організації вищої освіти в сучасної Україні та виявлені тих її першочергових вад, що не дозволяють їй досягти належного рівня, здатного забезпечити конкурентоспроможність українського суспільства в глобальному світі.
Методологія. Аналіз освітньої політики здійнюється не через розгляд наявного стану освітньої системи, а через виявлення умов можливості освітніх практик (трансцеденталістський підхід). Інакше кажучи, аналізується не фактичність освіти, а її потенціал розвитку. Через змістову неможливість охопити в одному розгляді всю освітню систему, автор вдається до двох методологічних обмежень: (1) зосередити увагу лише на феномені вищої освіти; (2) теоретичну реконструкцію потенціалу освіти здійснити шляхом аналізу правової основи, що задає регулятиви існування освітньої системи.
Наукова новизна. В статті соціально-перетворювальний потенціал освіти розкрито через аналіз її нормативної основи у вигляді головного закону, що регулює діяльність в царині вищої освіти. Завдяки такому підходу виявлено, що наявний правовий регулятив не спроможний служити продуктивною основою організації вищої освіти у відповідності до потреб розвитку сучасного демократичного суспільства. Ця обставина є одним з ключових чинників, що обмежує потенціал українського університету та спричиняє фактичну стагнацію освітньої системи країни.
Висновки. Попри поліпшення нормативно-правового забезпечення вищої освіти діючим профільним законом, він зберігає деякі застарілі, навіть вочевидь архаїчні та неефективні форми організації науково-освітньої діяльності, не створює можливостей для глибоких якісних перетворень в освітній сфері і, оптимізуючи існуючу ситуацію, разом з тим законодавчо не розв’язує основних гострих проблем української вищої освіти. Однак йдеться не просто про недоліки закону «Про вищу освіту». Предметом аналізу у статті був, уможливлений її нормативно-правовою основою. Теоретична реконструкція потенціал вищої освіти в Україні та перспектив її розвитку призводить до висновку про все ще існуючу і не подолану архаїчність, моральну та концептуальну застарілість моделі українського університету. Закон вочевиднює відсутність дієвої державної, політичної волі щодо розбудови в Україні сучасної, конкурентоспроможної системи освіти. Модель вищої освіти, легітимована цим законом, не здатна ані забезпечити освітній процес через участь в наукових дослідженнях (що є фундаментальною вимогою університетської освіти), ані сприяти зміцненню і розвитку української демократії, посиленню ролі та впливу демократичних цінностей у суспільному житті, ані сприяти режиму продуктивного навчання відповідно до сучасних можливостей мобільності та глобального освітнього простору.