ХУДОЖНЯ КОМУНІКАЦІЯ У КОНТЕКСТІ МЕТОДИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ

Анотація

Мета статті – висвітлення ефективних шляхів методично спрямованої діяльності майбутніх педагогів-музикантів у сфері художньої комунікації.
Методологія. Основні положення наукової розвідки базуються на засадах мистецько-комунікативного підходу та загальнонаукових методах роботи з текстами (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування).
Наукова новизна полягає у розгляді методичної підготовки майбутніх педагогів-музикантів та методичної культури як її продукту з позицій комунікації; у з’ясуванні зовнішніх і внутрішніх чинників художнього спілкування; в уточненні сутності категорій «художня комунікація», «художній образ», «інтерпретація», «емпатія», «катарсис» у контексті комунікативно-методичного вектору фахового навчання.
Автором запропоновано алгоритм взаємообміну мистецькою інформацією та художніми смислами, що здобуваються у процесі діяльності, спрямованої на осягнення творів мистецтва.
Висновки. Дослідження проблеми художньої комунікації як однієї з провідних у мистецькій педагогіці підтверджується вагомістю і багатогранністю видів і форм спілкування у музичній діяльності. Для методичної культури педагога-музиканта важливим є розвиненість таких особистісних ознак як чутливість, готовність вживатися в художній образ твору та відчувати його глибину, пройматися цінностями іншої людини та толерантно ставитися до її творчих здобутків. Володіння способами реалізації ціннісного аспекта методичної культури, в тому числі методикою смислотворення, дозволяє педагогу-музиканту осягнути глибини інтерпретаційного змісту. Спроможність створювати художній образ і розуміти смисл (зовнішні чинники художньої комунікації), здатність до емпатії і катарсису (її внутрішні чинники) забезпечують студенту входження у мистецьке середовище, основною ознакою якого є інтенсивний розвиток творчої особистості.