ОСВІТА У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ XVIII СТ.

Анотація

Мета статті. Схарактеризувати особливості формування та розвитку освітнього простору в контексті суспільних, політичних та соціокультурних процесів, які відбувалися на українських землях протягом XVIII ст.
Методологія. Методологічною основою дослідження є історичні (порівняльний, узагальнення) та соціологічні (структурного аналізу) методи. Використання системного підходу сприятиме розгляду процесів у освітній сфері як системи взаємопов’язаних компонентів. Окрім того, ключовими методами даного дослідження є аналіз педагогічних, історико-педагогічних та історико-філософських статей і монографій.
Наукова новизна полягає у проведенні комплексного дослідження процесу формування освітнього простору в історико-педагогічному вимірі, визначенні ролі держави та місцевих спільнот у створенні навчальних закладів, дослідженні освітніх практик та ролі вчителів у функціонуванні системи освіти, характеристиці особливого значення процесу зародження університетської освіти на українських землях в даний період та розширенні уявлень про соціокультурні процеси на теренах України у XVIII ст.
Висновки. Період XVIII ст. – час важливих трансформацій багатьох галузей життя на українських землях. Ці зміни стосувалися й освітнього простору. На зміну схоластичній єзуїтській моделі прийшла модерна світська освіта з цілями та потребами нової епохи. Формування світської освіти на українських землях – тривалий та суперечливий процес. Він відбувався в контексті великих соціально-політичних змін у всій Центрально-Східній Європі.
Особливістю шкіл другої половини XVII–XVIII ст. було те, що кожен їх різновид становив тільки один з щаблів освіти. Прослідковується відсутність спадкоємності від одного типу шкіл до іншого. Вони не становили єдиної системи освіти, практично кожен тип існував окремо. У них не було навчальних планів і програм у сучасному їх розумінні. Зміст навчальних дисциплін визначався тими книгами і підручниками, які повинні були засвоїти учні у певній послідовності.
Поштовхом для зрушень в освітній сфері в Україні у XVIII ст. стало формування системи професійної освіти. Це було пов’язано як з практичними потребами суспільно-політичного та господарського життя Гетьманщини, так і значною мірою з входженням України до складу інших держав.
Окрім того, однією з помітних тенденцій розвитку освітньої справи стала поява низки проєктів щодо заснування в Україні нових навчальних закладів – університетів і перетворення на університети вже існуючих установ. Це зумовлювалося наростаючими в суспільстві потребами у фахівцях з вищою світською освітою.
У XVIII ст. потужним чинником формування єдиного комунікативного простору культури на українських землях стає Києво-Могилянська академія, яка, окрім того, залиша-лася центром української духовності, осередком витворення української інтелігенції та відповідного культурного середовища, в якому здійснювався постійний обмін думками, книгами, мистецькими здобутками. Цей навчальний заклад відображав та прискорював переорієнтацію на наукове, раціональне пізнання дійсності, розширював обрії світської культури.
Додатково, великим зрушенням кінця XVIII ст. стала поява жіночої світської освіти: перші приватні заклади та поширення домашньої освіти доповнилися допуском дівчат до навчання в училищах. Однак це був лише початковий етап, жінка не мала шансів реалізуватися в публічній сфері.
Протягом XVIII ст. освітній простір на українських землях зазнав кардинальних змін. Суперечності, закладені під час становлення світської освіти, відобразилися на багатьох сферах життя і на особливостях розвитку благодійницьких організацій, наукових установ та емансипаційних рухів, які продовжили свій поступ у пізніший час.